Площа ділянки становить 1300 м², значну її частину займають будівлі та мощення. Центральна дорога між будинками веде до другої частини території — городу площею 10 соток. Саме тут замовники вирощують овочі для щоденного споживання та сезонних заготовок, якими протягом року забезпечують свою родину. Для цього вони облаштували навіть окрему літню кухню, де готують закрутки.

Ця центральна дорога має важливу функцію — нею повинен проїжджати тракторець, адже це єдиний доступ до городу. Саме тому тип і характер мощення були продиктовані функціональною необхідністю. 

 

Замовники ведуть дуже активний спосіб життя: вони багато працюють мають власне швейне виробництво, яке забирає майже весь їхній час. До цього додається великий город, що також потребує уваги. Тому основною умовою щоб сад був малодоглядним та повинен був перетворитися на простір відпочинку, відновлення й тиші. 

Працюючи над ідеєю саду, я уважно придивлялася до того, чим живуть власники. Їхній бізнес пов’язаний із пошиттям одягу — роботою з тканиною, фактурами, стібками, деталями.Тому у проєкті образ тканини використано як метафору. Її «принт» трансформувався у стрижені зелені форми самшиту, які лягають по ділянці візерунком, ніби тканина, розстелена на землі. Ці зелені елементи, мов стібки, зшивають простір, об’єднуючи всі зони ділянки в єдине ціле.

Квітники сформовані з масивів обмеженого асортименту рослин. Основу складають злаки — міскантус, щучник, куничник — у поєднанні з багаторічниками: рудбекією, фомопсисом, айстрою, родовиком. Серед однорічників використані дика морква та наперстянка. Разом вони утворюють своєрідний «квітковий візерунок», що перегукується з текстильним мотивом проєкту. Також були використані ірга ламарка, сосна звичайна, гортензія мітловидна та тис. 

Кольорова гама з домінуванням теплих жовтих відтінків обрана невипадково. Через колір я прагнула показати любов і турботу про родину, які проявляються у щоденній праці та роботі з землею. Ми всі знаємо: без сонячного тепла й енергії не виросте жодна рослина. Так само й овочі не з’являються без тепла людських рук.  Колір проявляється у золотистих відтінках злаків та у квітучих багаторічниках, зокрема в рудбекіях, що стають емоційними акцентами саду.

Кожна насінина наповнена частинкою енергії замовників: цими ж руками вони сіють, доглядають, збирають урожай, роблять заготовки, а згодом — обіймають рідних, ділячись теплом далі. “Тепло рук” тут стає продовженням сонячної енергії. Жовтий колір — ніжний, тихий, ласкавий — символізує це тепло. Повертаючись додому, замовники ніби огортаються ним і одразу відчувають розслаблення після насиченого робочого дня.

Простота рослинного асортименту також продиктована розташуванням ділянки. Вона знаходиться на околиці, поруч із полями, де домінує природна рослинність. Щоб уникнути різкого контрасту з навколишнім ландшафтом, у саду використані природні аналоги польових рослин.

«Теплорук» — це історія про те, як люди вкладають тепло своїх рук у землю, рослини й турботу про родину. Це тепло не лише фізичне, а й емоційне: увага до близьких, до дому, до простору, в якому живеш. Подібно до сонця, людина ділиться своєю енергією з середовищем — і простір (сад)  відповідає взаємністю.